Зі шкільних років ми, Ігор і Любов Качор, щодня проходили поруч з пам’ятками давнини середмістя Львова, освіту Ігор Качор змалку любив малювати і до 1980-х років сформувалась притаманна мені техніка графічного пуантилізму. Подружжя захоплювалось сюрреалізмом і я пробував олійними фарбами створювати якісь підсвідомі образи. Одночасно ми цікавились історією міста, краю і спочатку появилась серія рисунків із зображеннями будівель міста. Згодом спробували відтворювати види будівель на час їхнього створення. Наприкінці 1980-х років нас зацікавила творчістю Яна Гумовського (1883-1946) з Кракова, який у міжвоєнний період на замовлення військового міністерства створював графічні реконструкції замків, міст Сілезії, Помор’я станом на XVI-XVII ст. задля обґрунтування польського володіння цими теренами. Це стало поштовхом до спроб графічної візуалізації свого бачення давно неіснуючих споруд міста. Спочатку храмів Середмістя, згодом фортифікацій, житлових споруд. Доволі скоро задля найбільш достовірного відтворення давніх споруд автори відчули потребу значно поглибити свої знання про будівлі міста. На ту пору єдиними доступними джерелами з давньої історії, архітектури міста були книжки Володимира Вуйцика «Львівський державний історико-архітектурний заповідник» (1979), «Державний історико-архітектурний заповідник у Львові» (1991), у співавторстві з Романом Липкою «Зустріч зі Львовом» (1987) та Івана Крип’якевича «Історичні проходи по Львові» (1991), «Львів. Архітектурно-історичний нарис» Трегубової Т. О., Миха Р. М., «Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР» (1985).
Для створення графічних реконструкцій довелось вивчати щойно відкриті видання ХІХ – початку ХХ ст. з спецфондів збірки Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника, що були присвячені Львову. Про доступ до матеріалів Історичного музею, архівів взагалі не було мови. Для створення заднього тла графічних реконструкцій катастрофічно не вистачало зображень, світлин будівель з різних ракурсів, особливо з верхніх поверхів, дахів будівель, де б проглядалась навколишня забудова, рельєф міста. На той час було доступно лише пару панорам міста 1930-х років, знятих з літака чи повітряної кулі. Навіть найдавніші мапи Львова кінця XVIII ст. вдалось вперше побачити лише завдяки книзі Ольгерда Чернера «Lwów na dawnej rycinie i planie» (1997). Ці карти відіграли важливу роль, адже поширювані тоді в СРСР карти міст, схеми вулиць були значно зміненими і не надавались для точного відтворення рельєфу, навколишньої забудови. Скани карт з книг( З книг робили скани карт, а для досягнення чіткості зображення ретушували)., а Є цікавим і водночас обурливим той факт, що згодом у декількох виданнях розпізнали власне наші роботи. Вже тоді неодноразово доводилось чути закиди науковців, «знавців» про те, хто нам дозволив виконувати і оприлюднювати реконструкції, макети без їхнього схвалення, хоча донині не видно надміру схожих матеріалів їхнього авторства. Та й на відміну від них ми займались цим у свій вільний час за власні кошти.
Про прогрес з доступністю матеріалів у порівнянні з 1990-ми роками може свідчити те, що ми безуспішно намагались ознайомитись з книгою «Kronika pomorzańska, według źródeł miejscowych opowiedziana przez Bronislawa Zamorskiego» 1867 року, яка весь час була на руках у якогось науковця. А у 2000-х роках з розвитком Інтернету ми її неочікувано віднайшли оцифрованою на сайті Баварської бібліотеки Мюнхену, а тепер вона доступна на двох десятках вебсайтів. Великим полегшенням стала можливість робити ксерокси планів, зображень з книжок бібліотеки Стефаника, хоча їхня якість і була доволі низькою. Зараз важко уявити пошук інформації у читальних залах з стенографуванням прочитаного (як це ми робили в період 1990-2000 р. р.), плівкові фотоапарати з обмеженою кількістю кадрів, проблеми з виконанням якісних копій, обмежений вибір матеріалів, перш за все картону необхідної товщини, якісних фарб, клею для виготовлення макетів.
Робота над серією графічних реконструкцій тривала переважно у 1994-2003 роках. Після цього схожі графічні реконструкції створювали по мірі необхідності. Було створено понад 200 великих робіт, на яких було вперше відтворено гіпотетичний вигляд усіх давніх дерев’яних церков, розібраних, перебудованих храмів, фортифікаційних споруд, житлової забудови міста станом на XIV-XVIII ст. По мірі створення вони (графічні роботи) серіями по 20-25 робіт експонувались на десяти персональних виставках у ЛНУ імені І. Франка, Львівському історичному музеї, Музеї етнографії та художнього промислу, Львівській національній галереї мистецтв ім. Бориса Возницького. На завершення 2009 була виконана велика графічна панорама міста (періоду???) з південно-західної сторони.
Для достовірнішого зображення тла, розміщення візуальних домінант було вирішено виготовити декілька невеликих схематичних макетів забудови, після чого стало зрозумілим, що доцільніше виготовити один схематичний макет з усіма необхідними об’єктами. Однак його створення по складності не надто поступається створенню повноцінної панорами. Тому вирішили спробувати виготовити макет Середмістя станом на 1740-і роки, коли ще стояв готичний костел домініканців, а Латинський собор не був перебудований. Адже таким був Львів впродовж віків. По мірі його завершення остаточно вирішили виготовити макети передмість з тоді ще існуючими храмами.
Макет ранньомодерного Львова на середину 1740-х років повинен був отримати форму 12-кутника, вписаного у коло діаметром 5,6 м. На цьому терені були зосереджені основні храми, будівлі міста за винятком декількох на далеких околицях. Через значний розмір макет необхідно було виготовити з біля десятка блоків. При таких розмірах макет у масштабі 1:500 не потребував значної деталізації фасадів житлової забудови. Більш детально були виготовлені макети храмів, фортифікацій, основних споруд. Для максимально точного відтворення забудови, тоді вдалось отримати зображення карт міста 1788, 1777, 1802 років. При відтворенні фортифікацій опирались на описи в праці Владислава Томкевича «Obwarowania śródmieścia miasta Lwowa i ich przemiany do XVIII w.» (1971), де були докладно викладені дослідження Януша Вітвіцького. Що ж стосується панорами Я. Вітвіцького, то у буклеті «PANORAMA PLASTYCZNA DAWNEGO LWOWA» (1938) було наведено лише декілька зображень панорами, яку біля 1994 лише розпочали виймати з упаковок, виявляючи втрачені об’єкти. Вона була зібрана і експонувалась до 2003 року, коли у Львові презентували серію світлин з нею. У блоці «Підзамче» (нашої панорами) вперше було візуалізовано розміщення і вигляд давніх дерев’яних церков міста. З появою нових доступних матеріалів, технологій була дещо змінена технологія виготовлення наступних блоків панорами.
При роботі над панорамою ми розпочали пошук приміщень для її експозиції. У міськраді пропонували поставити макет в коридорі ратуші для огляду депутатами без охорони, покриття, говорячи «… а скільки там тої ліпнини». У «Дзизі» цікавились, чи можна закріпити макет на стелі в кав’ярні. У Пороховій башті єдиним вільним місцем для встановлення була площадка другого поверху сходової клітки (площадки). Єдиною вартою уваги була пропозиція тодішнього директора Львівського палацу мистецтв Романа Наконечного встановити макет посеред цокольного поверху сходової клітки, де можна було б встановити повний макет діаметром біля 6 метрів і залишити навколо достатньо місця навколо для огляду. Та проблема була у виготовленні покриття для макету, на що не було коштів чи бажаючих їх надати. З того часу Тоді розпочалась багаторічна співпраця з завідувачем відділу Музею найдавніших пам’яток Львова Юрієм Гудимою. Презентація центральної частини панорами міста 1740-х років була внесена до програми дня святкування дня Львова 19 вересня 1999 року. Одночасно на стінах було розміщено виставку з до 20 графічних реконструкцій храмів Підзамча, яка була відкритою до 2016 року.
Одночасно у Музеї пройшло відкриття виставки «Побут середньовічного Львова» на основі археологічних досліджень на площі Старий Ринок тепер д.і.н. Святослава Терського. Цікаво, що Музей став єдиним закладом із внесених до переліку місць святкування, куди не дійшла делегація міськради на чолі з тодішнім мером. На відкритті відбулась наша перша зустріч з директором Львівської національної галереї мистецтв Борисом Возницьким. Нетривалий час у музеї розміщувались дві частини панорами ранньомодерного Львова, але через брак місця блок Високого замку довелось усунути з експозиції.
Вже на час відкриття експозиції декотрі самовпевнені спеціалісти заявляли, що макет є марним витвором, бо папір є нетривалим матеріалом і може протриматись лише пару років. Лише Борис Возницький загадково усміхнувся і сказав, що папір зберігається віками. Згодом інші спеціалісти заявляли, що наш макет доведеться незабаром викинути на сміття. Бо у Польщі недавно віднайшли макет Львова Януша Вітвіцького, який там нікому не потрібен і який елементарно можна поміняти на якусь непотрібну у Львові польську панораму з фондів музеїв. Правда, ніхто з них і не задумався над тим, чи бажають цього родичі Вітвіцького та у якому приміщенні Львова діаметром біля 15 метрів її можливо розмістити.
До святкування 800-річчя з дня народження короля Данила було виготовлено три варіанти гіпотетичного вигляду його королівського вінця, що експонувались у Музеї найдавніших пам’яток Львова (2001). Один варіант взорувався на печатці короля Юрія І, дві на вигляді митри Перемишльських єпископів. При цьому були вивчені доступні вигляди королівських, імператорських вінців ХІІІ – XIV ст., доступна література. Неочікувано після відкриття виставки до музею прибіг черговий фахівець з претензіями про те, хто дав дозвіл на виготовлення вінців, бо воно належить йому. Через декілька років такі фахівці навіть отримали авторське право на виріб «Корона Данила» і гризлись з іншими претендентами. Через декілька років було виготовлено широко розрекламований варіант репліки середньовічної корони за зразком корон XVIII – ХІХ ст. з ограновуваним камінням, що у Європі в найпростіших формах розпочали здійснювати лише наприкінці XIV ст., а аналогічні поданим лише наприкінці XVII ст. Напроти неї корона Богемії святого Вацлава з 30 смарагдами, 19 сапфірами, 44 шпінелями є лише жалюгідним витвором тодішнього мистецтва, хоча її виготовили 1347 для імператора Карла IV Люксембурга, котрий до кінця життя доповнював її новим дорогоцінним камінням. Згодом наші гіпотетичні корони були переміщені до ресторану «Високий замок», де розміщені у залі Данила Галицького.
Польський режисер Єжи Гоффман за пропозицією президента Леоніда Кучми розпочав роботу над багатосерійним фільмом «Україна. Становлення нації». Під час перебування у Львові знімальна група декілька годин фільмувала макети Львова ранньомодерного у Музеї найдавніших пам’яток та готичного у приміщенні Пожежно-технічної виставки. Та через кардинальну зміну політичної ситуації в Україні Є. Гоффману довелось тричі переробляти готовий фільм і зрештою готична панорама ледь проглядається на тлі фільму.
У Музеї найдавніших пам’яток Львова у липні 2002 ми презентували макет «Готичний Львів до 1527 року», який надалі до 2009 експонувався на Пожежно-технічній виставці при ГУ ДСНС на вулиці Підвальній. За прийнятою традицією пожежа 3 червня 1527 знищила забудову готичного міста, на основі мурів, фундаментів якого розпочалось спорудження ренесансного міста. У дворі Музею пам’яток стародавнього Львова 2002 вперше вдалось встановити на день разом блоки «Середмістя», «Фільварок єзуїтів», «Святоюрська гора», «Гора Шембека» і невеликий макет церкви Богоявлення. Наступного разу це вдалось зробити лише 2016 року. Для можливості одночасної експозиції блоків «Середмістя», «Підзамче» вони певний час виставлялись у Історичному музеї Львова (2000-2001) і надалі тривалий час експонувались порізно (2009-2013).
Макет княжого Львова станом на 1340-і роки у масштабі 1:1000 був створений останнім з пластичних панорам (2003). Поза макетом опинились райони Знесіння і церква св. Юра з давніми церквами. Про місто княжої доби збереглось обмаль згадок, через що макет виконано у масштабі 1:1000 з доволі символічним позначенням житлової забудови і більш детальною проробкою гіпотетичних будівель храмів, палацу Лева І, двох замків.
У цей період розпочалась робота над виготовленням ряду моделей пожежної техніки для експозиції Пожежно-технічної виставки у будівлі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області на вулиці Підвальній, 6. Зокрема була виготовлена модель пожежного напівгусеничного тягача С4Р, який виготовила 1936 у Львові фірма «Унія стражацька».
У радянські часи Б. Возницький мав можливість відвідати музеї Європи, але значне враження на нього справила експозиція парку «Міні-Європа» в Брюсселі. Традиційним було його оповідання про глибоке враження від реалістичної моделі будинку, на чий дах сіла ворона. Співставлення їхніх розмірів зробило великий вплив на Бориса Григоровича Возницького, який бажав закласти схожий парк у «свої володіннях».
Було виготовлено гіпсовий макет Високого замку для підземелля Великого палацу Золочівського замку (2003). До відкриття палацу змінилась концепція використання підземелля, де вирішили облаштувати лапідарній і там відкрили експозицію «Архітектурні фрагменти і світло старого Львова». Тому наступних макетів не виготовляли. За певний час Б. Возницький повернувся до ідеї створення музею фортифікацій і розглядав декілька варіантів розміщення експозиції. Для Відділення галереї музею «Русалка Дністрова» бажали створити макет церкви св. Духа. Тодішня керівник музею Галина Корнєєва підібрала декілька тоді доступних зображень церкви до її руйнації, а спроба отримати креслення будівлі у інституті Укрзахідпроектреставрація була марною, бо у Львові ніхто не має права займатись реконструкцією давніх будівель окрім працівників даної інституції. Тож довелось робити макет церкви на основі декількох ксероксів посередньої якості з доступних тоді матеріалів. Та через пару років за допомогою цього макету Б. Возницькому вдалось підтвердити межі володінь музею, коли поряд раптово вирішили будувати церкву. Але, «як у нас заведено», гарячі голови отримали нову тему для термінових робіт і церкву донині навіть не спроектували.
Для відзначення 750-річчя заснування Львова міськрада 29 грудня 2005 прийняла ухвалу №330, де серед інших заходів планувалось виділити один мільйон гривень зі ста наданих урядом на виготовлення і встановлення пластичної панорами Львова на нижньому оглядовому майданчику під Високим замком. Її планували виготовити з кераміки і каміння діаметром біля 15 метрів. Без розроблених креслень до осені 2006 планували виготовити, відпалити і встановити пару сотень керамічних горшків у вигляді будинків, фортифікацій, яким належало декорувати, розфарбувати фасади, дахи. Ми своє бачення давнього Львова вже реалізували у своїх панорамах і відмовились брати участь у даному дійстві, а його організатори так і не найшли бажаючих працювати в поті лиця для задоволення амбіцій декількох осіб.
Біля 2006 року Б. Возницький мав надію на фінансування повної реставрації Підгорецького замку, що дозволило б привернути увагу до розміщеного поряд городища Пліснеська і візуалізації його теорії про походження з нього рівноапостольної княгині Ольги, чий пам’ятник мали б там встановити. На пропозицію директора картинної галереї ми виготовили макет-схему оборонних ліній Пліснеська та макет городища на основі матеріалів наданих директором Інституту археології ЛНУ ім. Івана Франка Михайлом Филипчуком. На час виготовлення макетів галерея отримала незначне фінансування і через брак експозиційних площ макети переміщували поміж галереєю, Підгорецьким замком і навіть якось розшукували їхнє місцезнаходження.
Одним з улюблених місць Б. Возницького був Музей-заповідник Золочівський замок, для експозиції якого було нам замовлено виготовлення макету замку на час володіння ним королем Яном ІІІ Собеським. Основою для реконструкції був інвентарний опису замку і проблема полягала в тому, що в описі зазначено кількість вікон, крісел, столів, тапчанів в кімнатах, але не подані їхні розміри, як і плани будівель, які треба визначати на основі опису переходу з приміщення в приміщення. Тож в залежності від розуміння опису можна скласти декілька варіантів планів будівель. Довелось порівнювати наше бачення планів, розміщення будівель з баченням тодішньої завідувачки відділу галереї Надії Гупало. Ми вирішили, що доцільно показати поєднання фортифікацій замку і міста, старого укріплення кемпи на озері. Через обмежені розміри макету було показано лише наріжник укріплень міста з двома брамами. Макет з 2009 розміщений в експозиції замку.
Біля 2013 керівництво картиннної галереї вирішило до 850-річчя першої згадки Жидачева відкрити філію галереї – Музей історії та мистецтва Жидачівщини, для якого нам було замовлено виготовити два традиційні пластичні макети княжого граду і дерев’яного замку XIV-XV ст. та дві більш модерні настінні панорами перехідних періодів розвитку міста. На цей раз консультантом виступав заступник директора галереї з наукової роботи Володимир Пшик. По мірі роботи над макетами замків України було створено графічні реконструкції декотрих з них та більш детально фортифікації Кам’янця, Язловця.
Одночасно з виготовленням макетів для філіалів Львівської галереї мистецтв було виготовлено декілька макетів до потенційного Музею фортифікацій України, а Б. Возницький розглядав можливість його розміщення у замках Золочева, Жовкви, Підгірців. Правда, одночасно розроблялись інші проєкти використання цих приміщень. Нами Було завершено панорами Луцька, замків Кам’янця, Бережан, Старого Села, Поморян, Золочева, Жовкви. Разом з панорамою готичного Львова вони впродовж 2009-2010 років експонувались у Вірменській криниці, що відноситься до Кам’янець-Подільського державного історичного музею-заповідника.
На початку 2009 року Б. Возницький вирішив розпочати реалізацію одного з своїх задумів – закласти Парк мініатюр фортифікацій України. Спочатку він звернувся до професіоналів – науковців, але ті згодились за немалі кошти написати лише концепцію такої експозиції без надання креслень макетів, а безпосереднього виконавця робіт рекомендували шукати десь на Волині.Після цього директор галереї звернувся до нас з пропозицією виготовити першу серію макетів з бетону. Оскільки на виготовлення відводилось критично мало часу, то замовнику належало забезпечити нас відповідними матеріалами для роботи, а нам виконати макети Високого і Олеського замків. Решту макетів ми могли виконати на свій вибір, обравши по можливості пам’ятки з різних регіонів України.
Якщо макет Високого замку XIV—XVII ст. ми вже виготовляли, то Б. Возницький бажав отримати макет першого замку на теренах України в Олеську станом на XIV-XV ст. до перебудов польської доби. На той час його бачення вигляду замку дещо змінилось в порівнянні з макетом розміщеним в експозиції замку. За доволі короткий термін нам належало виготовити три великі макети замків, через що ми вирішили доповнити їх декількома меншими об’єктами. При їхньому виборі ми виходили з того, що вихідцю з Волині Возницькому Б.Г. буде цікаво побачити макет Острозького замку XIV-XVII ст. Не надто великим був Середнянський замок тамплієрів XIII-XVI ст. Не могли оминути і найдавніших збережених пам’яток княжої доби – оборонної Кам’янецької (Білої) вежі Берестейської землі 1287 року, оборонної церкви у селі Посада-Риботицька Перемиської землі XIV-XVI ст. Їх доповнили макети оборонної церкви у селі Сутківці на Поділлі XIV-XVIIІ ст. та оборонного костелу з арсеналом у селі Біще на Тернопіллі XVII ст. Виготовлення і встановлення макетів Білої вежі і церкви з Посади-Риботицької викликало певне напруження, бо не всі розуміли, що тут роблять пам’ятки з нинішніх теренів Білорусі та Польщі.
Нам належало самостійно розробити креслення кожного об’єкту та вирішити з скількох частин він буде складатись. Надалі необхідно було виготовити форми кожної з частин у масштабі 1:50 та відлити кожну з них у бетоні. Для економії часу розроблявся лише невеликий ескіз об’єкту і на його основі у дзеркальному ві-дображенні відразу виготовлялись форми без створення їхніх креслень. Найбільшою проблемою на той час було те, що практично не був доступним щебінь дрібних фракцій. Тоді не мало змісту використовувати наявний щебінь, адже при обраному масштабі один такий «камінь» у макеті відповідав би циклопічному розміру 2 – 4 метри. Також не було широкої гами барвників для цементу, через що зібрані макети доводилось тонувати звичайними фарбами. Неможливою була імітація дерев’яних ґанків, консолей балконів, бо тоді лише розпочали запроваджувати порізку листів акрилу, ПВХ і за такі дрібні деталі ніхто не хотів братись. З весни до осені 2010 тривало збирання перших макетів замків і храмів. Урочисте відкриття першого на теренах України Парку «Замків та оборонних споруд давньої України» відбулось 8 жовтня 2010 року. Було заплановано встановити павільйон для охоронця, провести освітлення макетів, облаштувати навколо них терен. Однак У Києві не підтримали намір Б. Возницького створити новий відділ галереї і відмовили у фінансуванні нових штатних одиниць, через що припинились подальші роботи з виготовлення нових макетів, а облаштування терену так і не було проведене.
На замовлення Львівського музею історії релігії була виконана графічна реконструкція вигляду палацу князя Лева Даниловича, на фундаментах, мурах якого мали б збудувати монастир домініканців, храм Божого Тіла (2011). Робота над гіпотетичною реконструкцією панорами зайняла декілька місяців.На цей раз довелось пристально вивчати наукову літературу на теми архітектури княжої Русі XIV ст., тогочасних королівських резиденцій XIV ст. на теренах Польщі, Священної Римської імперії, досліджувати конструкції, плани цих споруд. На цей раз нас консультував завідувач відділу Музею історії релігії М. А. Хмільовський.
Плідним став 2012 рік. Поки вирішувалось питання фінансування продовження робіт в галереї мистецтв ми виготовили для Бутік Готелю Кавальєр на Підзамчі з бетону, каміння макети замку Хотина станом на час відомих битв XVII ст., баварського замку Фалькенберг графів фон дер Шуленбургів та замку Бран господаря Валахії Влада ІІІ Цепеша, більш відомого за романом Брема Стокера, як граф Влад Дракул. На цей раз вже не було жодних проблем з фінансуванням, але головне полягало в тому , що став доступним необхідний асортимент матеріалів.Самостійно без надзусиль можна було придбати барвники для бетону, виконати порізку дрібних деталей з акрилу необхідного забарвлення.
Наявність щебеню дрібних фракцій різного забарвлення дозволила виконати облицювання мурів макетів замків каменем. З блоків пінопласту було вирізано форми, що дозволило відлити доволі великі деталі макету замку Хотина у М 1:50. На час створення цей макет був найбільшим макетом з природніх матеріалів на теренах України.
Однак того року в дорозі до Золочева трагічно загинув директор Галереї мистецтв Борис Возницький. Після деякої паузи нова генеральна директорка Львівської Національної галереї мистецтв Лариса Возницька-Разінкова влітку 2013 запропонувала продовжити роботу. На початок 2014 було виготовлено макети Кам’янецької міської брами Сатанова XV ст.; Галицької брами Львова XIII—XVII ст.; Кілійської брами Аккерманської фортеці 1440-ті рр. — 1484 р.; Нижньої польської брами XV—XVI ст. Кам’янця; Консульського замку генуезької фортеці м. Судак XІV—XV ст. Через анексію Криму, початок війни на Донбасі роботи по встановленню замків довелось провадити у напруженій ситуації. Тоді ж знову було обмежено виділення коштів для закладів культури. Тому так і не були встановлені макети Іллінської церкви (1653), с. Суботова; Золотих воріт Києва (бл. 1037); найдавнішої збереженої оборонної споруди Галицько-Волинської держави вежі у Столп’є на сході сьогоднішньої Польщі (межа ХІІ—ХІІІ ст.); церкви Преображення Господнього с. Залужжя (1600); церкви Івана Милостивого с. Малі Загайці Тернопільщини (1625).
Із загибеллю директора галереї Бориса Возницького і наступною зміною керівництва Галереї мистецтв потенціал подальшої співпраці з нею фактично був вичерпаний і розпочався пошук нових місць для розміщення панорам. На щастя, влітку 2016 року розпочалась співпраця з спільнотою Гарнізонного храму свв. Петра і Павла, куди вдалось перенести з Музею найдавніших пам’яток центральну частину панорами ранньомодерного Львова, панораму княжого міста та панораму готичного Львова, що раніше експонувалась у Пожежно-технічній виставці. Лише пари днів забракло для перенесення встановлених 2014 у Парку мініатюр макетів фортифікацій. Тоді відбулась скандальна заміна керівництва галереї мистецтв і новий директор завадив перенесенню макетів. На сьогоднішній день вони стоять знищеними і незрозуміло для чого їх було там залишати, позбавляючи елементарного догляду.
У підземеллі Гарнізонного храму завдяки більшій експозиційній площі нарешті стало можливим доповнити центральну частину панорами ранньомодерного Львова «Середмістя» додатковими частинами «Підзамче», «Фільварок єзуїтів», «Святоюрська гора». Через обмежені розміри залів Підземелля довелось зменшити розміри частин Сикстівка і гора Лева та відповідно усунути частини цих блоків з Турецькими шанцями і горою Лева. При цьому було дороблено частину Волоська дорога (2016) та невелику ділянку частини Клепарів (2018). У Підземеллі вперше (зусиллями …) було виготовлено спеціальні основи і покриття для трьох панорам, розміщених в окремих залах. Для перенесення у відведене приміщення обмежені розміри дверних прорізів підземелля змусили розрізати (та потім знову зібрати) найбільші блоки «Середмістя» і «Підзамче». Також через обмежені розміри залу підземелля довелось використати лише частини давніх блоків «Гора Лева», «Гора Шембека», «Сикстівка». До осені 2017 були виготовлені підставки під панорами та захисні бар’єри, покриття над макетами княжого і готичного Львова, встановлено освітлення.
На даний час панорама «Львів середини 1740-х років» складається з п’яти різновеликих блоків, що охоплюють найбільш забудовані терени на передмістях, де була зосереджена більшість храмів, житлової забудови міста. Блоки панорами були виготовлені, доповнені впродовж 1999 – 2017 років.Можливо, у подальшому часі панорама буде доповнена новими невеликими блоками, що стосуватимуться теренів вздовж русла Полтви. Поза макетом опинились шпиталь, церква, п’ять монастирів неподалік вулиці Личаківської, дві церкви, костел на Підзамчі. У макеті готичного Львова було реалізовано первісний задум підсвітки храмів, основних фортифікацій. У макеті княжого Львова забудову площі Ринок було доповнено моделями торгових рядів. Панорами 2018 були переміщені у окремі зали, отримавши нові покриття, що дозволило зробити їх біль доступними для огляду.
Від сучасних екскурсоводів міста часто можна почути дивні описи життя міщан серед давньої забудови Середмістя з викиданням нечистот з вікон на заповнені брудом, болотом вулиці, відсутністю лазень, чистої води, очевидно, запозичені з московських видань. Не менш поширеним є оповідання про початки львівського пива з XVIII ст. Тому для експозиції Підземелля було виготовлено макет гіпотетичної забудови парцели Середмістя XVII-XVIII ст. з одним з основних типів планування кам’яниці. У макеті представлено тритрактову структуру чільних триповерхових кам’яниць – підземелля з передпоріжжям, вхідні брами з світликами, сходові клітки з світловими ліхтарями, армаріями для зберігання зброї, житлові приміщення з двовіконною ізбою-світлицею і одновіконною кімнатою-спальнею від фасаду та від двору великою тильною ізбою і вузьким проходом – ґанком тильним, дахи з аттиками, протипожежними брандмауерами, ринштоками для відведення дощової води з двору. У забудові тильної частини парцел окрім флігеля – індермаху можна оглянути гіпотетичний вигляд лазні, бровара, солодівні, виходка-туалету, дерев’яних галерей вздовж межового муру, системи водопідведення і водовідведення.
Для експозиції Підземелля Гарнізонного храму впродовж 2019 було створено модель храму свв. Петра і Павла з вежею, розібраною у ХІХ ст. На час створення макету ще не було завершено реставрацію склепіння храму, розписів галерей, чільного фасаду, що не дало можливості повністю відтворити оздоблення інтер’єру з розписами. Макет довелось виготовити у доволі стислий термін, що визначило доволі напружений графік роботи.
На основі зібраних матеріалів, реконструкцій було написано книгу «Марево давнього Львова», де подавались узагальнені дані про споруди, життя міщан давнього міста (1998).У той час були завершені «Латинський собор у Львові», «Храм св. Андрія монастиря бернардин Львова», «Львів та світ. Плин часу», розпочаті «Єзуїти у Львові», «Домінікани у Львові». На той час (1990-і) Тоді ще не було жодних видань з історії Львова крім згаданих раніше. Ми отримали згоду комісій міськради про фінансування видання нашої книги, але підписання договору з видавництвом «Кальварія» не відповідало планам діячів міськради і гроші пішли до іншого видавництва на видання іншої книги. Схожим чином завершені книги по храмах міста не вдалось видати через відмови на основі того, що у кожного видавництва є автори з фінансуванням, а ми можемо лише надати їм свої реконструкції для ілюстрацій, на що ми не згодились. Зрештою лише 2004 була видана книга «Львів на зламі віків» (видавництво «Центр Європи» змінило назву на) під назвою «Львів крізь віки», яка за початковим задумом мала бути другою книгою з реконструкціями, описом фортифікацій, храмів.
У порушення укладеного договору так і не було здійснене друге видання з реконструкціями та історіями усіх храмів міста на 1770-і роки і донині видається контрфактне видання «Львів на зламі віків». В силу різних обставин лише 2009 вдалось видати книгу «Марево давнього Львова». Заодно з нею 2009 було видано «Середньовічний Львів. Фортифікації» у скороченому вигляді, а до видання тритомника «Давній Львів» «Фортифікації», «Житлова забудова», «Храми» справа так і не дійшла. У останніх книгах у якості ілюстративного матеріалу ми розпочали використовувати власні схеми, зображення зброї, людей.
У цих виданнях були подані історії створення храмів Львова, збудованих до поділу Речі Посполитої XVIII ст. Але їхня історія була неповною без опису їхніх подальших перебудов внаслідок змін смаків, подій ХІХ, ХХ ст., взаємозв’язку з новими храмами. Схожим чином важливими були зміни у житті чернечих Орденів, їхньому пристосуванні до вимог нового часу. Так 2009 розпочалась робота над книгою «Сакральні метаморфози Львова», завершеною лише 2021 року. У ній згадані(о) храми міста, які були збудовані, та перебудовані до середини ХХ ст.
Робота над створенням замків, оборонних спо-руд споруд потребувала тривалих пошуків відповідної документації, згадок у доступних наукових, науково-популярних джерелах. Було шкода залишати у шухлядах зібрані матеріали і на їхній основі було написано «Кам’янець, Поділля, Хотин» (2009), у якій крім детального опису фортифікацій Кам’янця було подано опис і реконструкції основних міст Поділля та їхніх фортифікацій. Кам’янець історично був пов’язаний торговим шляхом з Хотином і однією з основних подій в його історії була Хотинська битва 1621 року. Книгу було доповнено і перероблено 2017 року.
У час роботи над цією книгою зародилась ідея подати історію декількох міст на теренах Королівства Русі, що були стольними центрами земель Галичини, Поділля, Буковини від княжих часів до кінця XVIII ст., подальшого розвитку одних та занепаду інших в часи перебування в різних державах, імперіях. Так виникла книга «Чотири столиці» (2016-2022).
Реалістично підходячи до наших можливостей, плину часу окреме видання по Волині не було розпочате і робота була зосереджена на книзі «Королівство Русі», де передбачалось подати коротку історію міст земель Галицько-Волинської держави.
Події у Львові на фоні подій у світі були зібрані у книзі «ЛЬВІВ ТА СВІТ. Плин часу» (1999). У цій хронології відзначено паралельний хід подій у Руському воєводстві, Королівстві Польщі, Європі, решті світу, а кольоровим шрифтом – у Львові та на теренах України. Її остаточний повноколірний електронний варіант був завершений 2021 року.
Історія створення, опис пластичних панорам Львова та опис макету ренесансної кам’яниці Львова були подані у книзі «Пластичні панорами давнього Львова» (2018).
Ще наприкінці ХХ ст. виник намір написання книг для дітей з поданням історій, легенд на основі творів давніх хроністів міста. Та за створенням панорам, реконструкцій давнього Львова до написання руки так і не дійшли. і нас випередили інші автори. Поволі була написана фантастична історія про життя засновника Львова Лева Даниловича та створені ілюстрації до неї, короткий варіант якої був розміщений ще у книзі «Марево давнього Львова». Фантазія «Король Лев» була остаточно зверстана 2022 року.
На початку ХХ ст. була розпочата робота над книгою «Монарший Львів», у якій планувалось подати біографії монархів, чиє життя, вчинки якоюсь мірою були пов’язані з Львовом. Роботу над альтернативною історіє Львова значно стримує необхідність виконання необхідних ілюстрацій. У час роботи над книгами було створено чимало схем, на основі яких ми спробували створити декілька відео робіт про історію пожеж Львова, забудову парцел міста. Через труднощі з виданням книг ми вирішили виготовити їхні електронні варіанти, які розміщені на даному сайті.
Споминаючи минулі три десятиліття нашої творчості, перш за все згадуються численні випадки критики нашої роботи, повчань «знавців» різних профілів. Немало тих спеціалістів заявляло про неналежний вигляд декотрих робіт в порівнянні з їхніми вміннями, глибокими знаннями. Та до сьогодні жоден з тих знавців-критиканів так і не спромігся самостійно виконати реконструкції хоча б однієї споруди з давніх фортифікацій, храмів Львова чи фортифікацій з теренів України.Наші реконструкції не цікавлять музейників при поповненні фондів їхніх закладів, але чомусь до тих фондів не звертаються при виготовленні різних банерів розкопок, готелів, оформленні сайтів, саморекламі спеціалістів міськради, анонімно, без погодження, в порушення закону «Про авторське прав», з порушенням академічної доброчесності використовують наші роботи.
Ми вважаємо, що свідченням вартості та унікальності наших робіт є їхнє контрафактне використання у шкільних підручниках, періодичних виданнях, числених інтернет-ресурсах. Так мер-будівельник вліпив на обкладинку своєї книги нашу реконструкцію Високого замку, а один «знавець» у Вікіпедії навіть обгрунтовував право розміщення там даного зображення тим, що воно було опубліковане до 1 січня 1951 року і автор помер до того часу. Тобто ми його створили і померли ще до свого народження. Немало «львовознаців» полюбляє анонімно розміщувати наші роботи на своїх сайтах. Напевно, варто нагадати, що міська рада Львова 29 грудня 2005 прийняла Постанову про відзначення 750-річчя Львова. У ній передбачалось виділення одного мільйона гривень (при середній зарплаті біля 700 гривень) на спорудження пластичної панорами середньовічного Львова з каміння і кераміки, яку мали б встановити на нижньому оглядовому майданчику Високого замку.Найдивніше полягало в тому, що до осені 2006 збирались без підготовки креслень виготовити з кераміки, відпалити і встановити декілька сотень керамічних горшків у вигляді будинків, фортифікацій, при цьому виконавши і розмалювавши їхні індивідуальні фасади, дахи. У організаційному комітеті перебувало декільна науковців-теоретиків і жодної людини здатної працювати руками. Ми відмовились від пропозиції взяти участь у даному проекті, оскільки своє бачення давнього міста вже реалізували у трьох панорамах, а надриватись заради реалізації чужих амбіцій не мали наміру. Тоді ж своє бачення цього проекту ми виклали у львівському тижневику «Мікроскоп пана Юрка». До речі, до виготовлення макету справа не дійшла, бо «теоретикам» так і не вдалось віднайти відповідних фахівців, які б бажали у такі стислі терміни розробити проект макету і вкриватись потом при їхньому авральному виготовленні.
Наприкінці 2010-х років розпочався новий етап спорудження панорам Львова – однієї за рахунок спонсорів і двох за підтримки Українського культурного фонду у вигляді грантів до 500 тисяч гривень. У їхній рекламі наголошувалось, що панорами створили завдяки використанню іноваційних продуктів, технологій.
Цікаво, що у Пороховій башті 2019 року відкрили виставку «Смерть та відродження міста. Мультимедійний макет Львова», де без нашого відома, дозволу пани архітектори, без погодження з нами, використали декілька графічних реконструкцій, правда, зазначивши в одній наше авторство. Важко кваліфікувати таку поведінку, бо вже два десятиліття у місті експонувались, друкувались наші панорами, реконструкції. У підземеллі Преображенської церкви 2020 року відкрили інтерактивний музей історії Львова «Львів Стародавній», над створенням якого ма-ло мало б працювати понад 40 науковців, близько 20 наукових інститутів, 51 наукова організація та 68 музеїв із 7 країн світу.
Очевидно, ми мали б бути безмежно щасливі і вдячні потрапити до такого наукового товариства, але розміщена там копія нашої реконструкції «Палац Лева» не підписана, та й ми випадково дізнались про її використання. Невже серед усіх тих науковців, архітекторів, митців не знайшлось жодного здатного створити власну реконструкцію давнього Львова? Щодо макету княжого Львова у історичномцу музеї, то у нас виникає одне запитання – у якій хижі під стріхою жили князі, їхні бояри і невже оте село на виготовленому на Майорці портолані могло бути зображеним і підписаним, як транзитний центр торгівлі східними прянощами?
Загалом впродовж майже тридцяти років нами було виконано до 190 великих та до трьох сотень невеликих графічних реконструкцій фортифікацій, храмів, будівель Середньовічного Львова; 20 реконструкцій панорам міст; біля півтори сотні зображень історичних осіб; понад дві сотні карт, схем і двох сотень аксонометричних зображень будівель, храмів, фортифікацій; сотню кольорових реконструкцій; до трьох десятків моделей: корон, пожежних автомашин; 23 пластичні панорами замків, міст, зокрема три різночасові макети Львова; 22 макети оборонних споруд, замків для експозицій під відкритим небом. За цей період було написано і завершено десяток науково-популярних путівників по Поділлю, Львову і деяких храмах міста, чий дизайн був виконаний нами і які були ілюстровані нашими рисунками, схемами. Маємо надію, що незабаром вдасться завершити ще декілька схожих проектів з історії Королівства Русі, правлячих монархів, стольних міст Галичини, Поділля, Буковини, храмів Львова.
З середини 2010-х років ми перейшли до використання інноваційних технологій модерних інтернет-технологій, за чиєю допомогою, розпочали роботу над рядом відеороликів. , які Вони були присвячені візуалізації історії виникнення головних торгових шляхів на теренах Європи, України, на перехресті двох з яких виник Львів; розвитку ліній фортифікацій міста, спорудженню храмів; еволюції структури кам’яниць і зміни забудови парцел Середмістя Львова та історії великих пожеж на цьому терені. Для цього було спеціально виконано декілька сотень карт, схем, аксонометричних зображень будівель. На даний час ми зосередили свої зусилля саме на використанні ІТ-технологій та завершенні розпочатих проектів.
